Порушення у поведінці дошкільників

Порушення у поведінці дошкільників

Нормальний психічний розвиток дитини має величезне значення для формування осо­бистості. Але треба пам'ятати, що психічний розвиток здійснюється внаслідок взаємодії ди­тини з її найближчим соціальним середовищем, яке коригує або закріплює її поведінку.

Всі психологи, які працюють з 6-річними дітьми, доходять висновку: 6-річний першоклас­ник за рівнем свого психічного розвитку зали­шається дошкільником. Тому вчитель і батьки шестирічних учнів мають знати про витоки по­рушень поведінки та враховувати їхній вплив на процес навчання. Йтиметься про порушення поведінки, властиві дітям, тобто про відхилен­ня від норми, а не про симптоми психічних зах­ворювань, які можливі у 6-річок.·         педагогічними прорахунками;

·         недорозвиненістю центральної нервової системи (віковою незрілістю);

·    незначними ушкодженнями мозку (в ре­зультаті проблем у період вагітності та пологів), які можна ліквідувати за умови, що виховання до 7-8 років проводитиметься на належному рівні.

Агресивність

Багатьом дошкільникам властива агре­сивність. Переживання та розчарування дити­ни, які вона важко переносить через незрілість нервової системи, для дорослих здаються не­значними. Але неувага до них веде до певних негараздів у поведінці дитини.

Причини агресивності:

·         страх бути травмованим, ображеним, пе­режити напад, отримати ушкодження; чим силь­ніша агресія, тим сильніший страх;

·         перенесена образа або душевна травма.

Страх спричиняють порушення у соціаль­них відносинах дитини і дорослих, які її оточу­ють.

Форми агресії:

·   фізична - бійки, ламання речей (така по­ведінка мотивована потребою уваги до драма­тичних подій);

·   вербальна - діти дають одне одному образ­ливі прізвиська, сваряться, глузують.

Якою має бути реакція вчителів, батьків на агресію?

Насамперед, треба спробувати стримати аг­ресію. Дорослий обов'язково має висловити своє незадоволення такою поведінкою.

Дуже корисно запропонувати дитині прибра­ти все те, що вона потрощила, пояснюючи при цьому «Ти надто великий(-ка) та сильний(-на), щоб псувати речі, тому я переконаний, що ти допоможеш мені прибрати».

Запальність, гарячкуватість

Дошкільника вважають запальним та гаряч­куватим, якщо він схильний через дрібниці (з точки зору дорослих) влаштувати істерику, роз­плакатися, розізлитись, але агресії при цьому не виявляє. Запальність - це швидше виражен­ня відчаю і безпорадності, аніж виявлення ха­рактеру.

Як і у випадку з нападом агресивності, необ­хідно спробувати запобігти вияву гарячкуватості:

·         відволікти дитину;

·         залишити її сам на сам із собою;

·         спонукати старших дітей висловити свої почуття словами.

При цьому тон дорослих має бути спокій­ним, врівноваженим, стриманим. Коли напад мине, потрібен спокій, особливо якщо дитина сама налякана силою своїх емоцій. Але дорослі не повинні поступатись дитині лише задля того, щоб не викликати у неї нападу; важливо з'ясува­ти, чи справді заборона дорослих має принци­пове значення, чи не відбудеться боротьба з чи­мось незначним, дріб'язковим.

Пасивність

Дуже часто дорослі не вбачають ніякої про­блеми в пасивній поведінці дитини, вважаючи її просто «тихонею», яка вирізняється доброю поведінкою. Але це не завжди так. Дитина може бути нещасною, пригніченою, але не спромож­ною висловити свої емоції.

Причини пасивності:

1. Реакція на неувагу або негаразди вдома, намагання зануритися у власний світ.

Ознаки, що допомагають виявити стан пасив­ності:

·         смоктання пальця;

Кожне таке порушення, як правило, спричи­нене: